|
Листя летить в Сім-рікуІ Зорі летять в Сім-ріку! Ними засипала кожен шлях осінь червона шахт. Плаче башкир – поганий пилав. Вітер листи через Сім погнав. – З ким воював, рибаче, твій син? – Відповідає він: – Був панцер складений з брусків, і бронепоїзд ахкає, іде на бій загін бійців, хитаючи папахами. А їх чекають козаки хорунжого Хропушина. І не горять в них цигарки, ліхтарики притушено. Бійці гартовані в боях, спокійні і уважні. Розібраний залізний шлях на 104 сажні. Зорі летять в Сім-ріку, води летять в Сім-ріку. І невисока північна трава скелю похмуру вкрива. Їде рибак в ялиновім човні; хлюпнув чабак у річній глибині. Слово правдиве чує ріка – мову важку старика: – Бійці червоні встали враз, огорнута туманами, – не стріне станція Міасс їх ліхтарями тьмяними. Як сонце гляне із-за хмар проміннями скорботними, – зоря свій роздуває жар за домнами холодними. І вскочить тхір – плижком косим, земля пропахла порохом. Рида башкир: рибалчин син лежить забитий ворогом. Північ. В Челябінськ прийшов «максим», дощик в осиках заморосив, кружляє ріка, несе ріка човен без рибака. Води летять в Сім-ріку, роки летять в Сім-ріку. Повітря порожнє навкруг, і зір бачить падіння зір.
|