|
Роз’їзд, товарна і митниця. І враз, покритий сяйвом рос, тікає вниз од залізниці в диму веснянім абрикос, рожевий ще, а не зелений. І тут, над видихом свистків, де паротягів дух огненний, – прозорий холод пелюстків. Депо гримить немовчним хором, – а в вікна, мимо перепон, тичинок золотом прозорим рожевий куриться циклон. І на візницькому дворі хомут і віжки на паркані втопають у сріблястій грі, як у хвилястім океані. Депо, конюшні і домки, усе в цвітінні буйнім тоне, і, приторкнувшись, пелюстки зненацька божеволять коней.
|