|
Весна і посивілі села, малинівки з усіх боків, перелетів за тин веселий рожевий на черешнях спів. Та в синіх снах і в сонній сині, в снігу черешень і вишень чи ж можна бачити в бензині – не друга, ворога лише? Працюйте, стійте, мов на вахті, – отут, над лісом, над сільцем; встає весна в олеонафті, одлискуючи зеленцем. То голос заздрощів природи поза тобою ліг, мов слід, коли вітаєш ти заводи, де виросте залізний плід. І коні, і автомобілі весну приймають отаку, і хмарочосів стіни білі вже виступають на току. Село стоїть, немов чекало, що крізь яри й чортополох бунтарне вирушить Чікаго на огірки і на горох. Я бачу – на дузі трамвая, де провінційний тихий сон, «Известиями» потрясає і мчиться босий Едіссон. Йому, весні, і сонцю, й вишням повірте, бо весна – яснаі Про смерть і говорити смішно, коли в республіці весна.
|