|
Чорний вугіль – корм його, бігти він охочий. Вилетів із Сормова, рейками цокоче. Номерний, без імені, невсипуща сила по фронтах і мимо них склад увесь носила. Водокачки хлюпали, сигналісти грали. Вранці – в Маріуполі, завтра – на Уралі. Він шалений вітер знав і їзду без впину. Кулеметом Віккерса ворогам у спину! Кепсько, а чи добре це, тільки всі вокзали від його хоробрості било і хитало. Бліндажі настежили (щілини, мов жили), і доріг мереживо тиснуло й крутило. Так летів без імені, невсипуща сила станціями й мимо них склад увесь носила.
|