|
За любов або не́нависть десь там, Або заздрість (не все чи одно) – По російському білому світу Розливав золоте я вино. Не суди ти мене, не суди ти, Ніч очей твоїх – відданий знак. Був я тінню під сонцем в зеніті Серед всіх випадкових бродяг. Чи не з того в полоні й на волі Ти така, як країна – одна, Де лише труп не відає болю І не п’є золотого вина.
|