|
Я – юнка, з гір пастушка, Мене звуть “щебетушка”, Хижка моя – де грушка В пущі, рясна, стоїть. Тих, що по-за бульваром Здереться крутояром, Ягід і груш – нектаром Пастушка пригостить. Я, днями, – наблукаюсь По луках і лісах, На співи озиваюсь Луною – по горах: – Агов! Егей! Втомивсь хто при дорозі Й присяде на порозі – Стежинок двох на розі – Знайде, де – відпочить. Якщо ж той гість – невчасний, Щодня – сумний, нещасний, Хай він – як лань – прекрасний, Скажу я: “Добра путь!” Мій милий парубочок Весь день – край череди, Голос його – дзвіночок, Гука мені завжди: – Агов! Егей!
|