|
О, не тривож мене картанням справедливим! Повір, з двох наших доль . принадніша твоя: Ти любиш щиро й палко, а натомість я Дивлюсь на тебе із жалем ревнивим. Перед чарівним світом, вбогий химородник, Що сам його створив, без віри вже стою . І, червоніючи, себе я впізнаю В душі живої божестві холоднім.
|