|
Вас розбестило Самовладдям, І меч його вас усіх вразив, Та непідкупним виконанням Цей вирок вам Закон скріпив. Народ, цураючись віроломства, Паплюжать ваші імена І ваша пам’ять від потомства, Як труп у землю, схована. Про жертву думки безрозсудної, Ви сподівалися, можливо, Що стане крові мізерної, Щоб вічний полюс розтопити! Ледве, димлячись, блиснула, На віковій громаді льодів, Зима залізна як дихнула Тай й не залишилося й слідів.
|