|
Зустрів я вас – і все минуле В старому серці ожило; Згадав я те, що промайнуло – І серце обняло тепло... Так восени, бува, порою Настане день, настане час, Коли дихне навкруг весною І щось таке стріпнеться в нас, – Так я, обнятий повіванням Минулих літ душевних криз, З давно забутим вже бажанням Дивлюсь на диво милих рис... Як після вічної розлуки, Дивлюсь на вас, немов у сні, – І ось – чутніші стали звуки, Ті, що не стихнули в мені... І тут не тільки милування, Тут все життя згадалось знов, – Те ж саме в вас зачарування, І та ж в душі моїй любов!..
|