|
Я вас зустрів, і все минуле В старому серці ожило. Згадав часи, що промайнули, І душу сповнило тепло... Як восени, перед зимою, Бувають дні, буває час, Коли повіє враз весною І щось прокинеться у нас, – Так обійнятий повіванням, Що гріло молодість мою, З давно забутим хвилюванням Знайомі риси впізнаю. Як після вічної розлуки, Дивлюсь на вас, немов у сні, – І голосніші стали звуки, Що не змовкали у мені... Не спомин то, не сподівання – Життя заговорило знов: Те ж саме в вас зачарування, Та ж сама у душі любов!..
|