Промовець римський говорив, Як громадянин, у тривозі: «Я пізно встав. Мене в дорозі Занепад Риму зупинив». Чекай! Ти не застав хіба Колишню велич, римську славу, Заграву бачачи криваву З Капітолійського горба? Щасливий, хто прийшов у світ В його хвилини вирішальні: Бо всеблагих слова вітальні Почув зухвалий неофіт. Мов співбесідник і мислитель, Він їх нараду розділив І, ще живцем, як небожитель, Із чаші їх безсмертя пив!
|