|
Я знаю, в осені казковій ранній Є чари швидкоплинної пори – Весь день стоїть немов криштальний, І променисті вечори... Де жвавий серп гуляв і падав колос, Тепер вже порожньо і простір скрізь, – Тонкий лиш павутини волос Блищить на вільній борозні. Не чути більше птиць, повітря стихло, Не скоро буде снігова пурга, – Тече блакить і тепла, й чиста На поле, що відпочива...
|