|
Ой, як на схилі наших літ Ніжніш, вразливіше в нас кохання. Так сяй же, сяй, прощальний світ, Зоря вечірня, любов остання! З півнеба – ніч, лишень не згас Іще на Заході – рай осявання, Зажди, пострівай, вечоровий час, Продовж хвилини чарування. Нехай вщуха у жилах кров, Та серцем – ніжність володіє... Ой, ти, остання вже любов! Ти – і блаженство, і безнадіє.
|