Коли життю надходить край, Ми любим ніжно і забобонно... О ти, прощальний світе, сяй І запізніло, і беззаконно! Півнеба в темряві, лишень На заході – зорі блукання. Зажди, зажди, вечірній день, Тривай, тривай, зачарування. Нехай холоне в жилах кров, Та в серці ніжність не марніє... Остання у житті любов – То і блаженство, і безнадія.
|