|
Люблю я час грози весною, Коли травневий перший грім, Немовби тішачися грою, Гуркоче в небі голубім. Гримить відлуння голосисто! От дощик бризнув, пил летить. Краплин прозорчасте намисто На сонці золотом горить. Біжать потоки вод прозорих, Пташиний не змовкає гам, І в лісі гам, і шум у горах, – Усе підспівує громам. Ти скажеш: пустотлива Геба, Кормивши Зевсові орла, Громокипучий кубок з неба На землю з сміхом розлила.
|