|
Там, де земля вся обгоріла, Де, наче дим, блакить пливе, Лихе, нещасне божевілля В безжурній радості живе. Там, під проміннями палкими Воно в розпечених пісках Шкляними, мертвими очима Чогось шукає в небесах. І раптом скочить, чуйне вухо Приложить раптом до землі І жде пожадливо, і слуха: Таємна радість на чолі. Мов слухом струй кипіння ловить, Що під землею потекли, Їх тихі співи колискові І шумний вихід із землі.
|