|
Мовчи, і крийся, і ховай Чуття й думок – не видавай! Нехай – душі із глибини И зоріють, сходячи, вони, И заходять, світ віддаючи: Милуйся ними і – мовчи. Замало слів. Душа – щемить. Чи хтось – збагне? Хоча б – на мить Чи – осягне, хоч – навмання?! Промовлене, то ж є – брехня!! Джерел не руш, із них п’ючи Живись, шануйся і – мовчи. Живи, як є. Душі розмай, Свій дивоцвіт, – в собі тримай, Бо – все ж – святеє, все – твоє, Не вгледиш, – денний світ заб’є, И замовкнуть – в серці – сурмачі: Втішайся ними і – мовчи!
1 Мовчи!.. (лат.).
|