|
Мовчи, заховуй од життя І мрії, і свої чуття! Нехай в безодні глибини І сходять, і зайдуть вони, Мов зорі ясні уночі: Любуйся ними і мовчи. Як серцю висловить себе? Чи ж зрозуміє хто тебе? Не зрозуміє слова він, Бо думка висловлена – тлін. Джерел душі не руш вночі: Живися ними і мовчи. В собі самому жить умій! Є цілий світ в душі твоїй Таємно-чарівливих дум; Заглушить їх буденний шум, І зникнуть, в сяйві дня мручи, Ти слухай спів їх і мовчи!
|