|
Я в фронтову вписав книжчину Рядочки про бійця-хлопчину, Що в сороковім на біду Поліг на фінському льоду, Лежало зігнуте невміло Його мале хлоп’яче тіло, Мороз шинельку прикував, Далеко шапка відлетіла. Здавалось, хлопчик не лежав, А біг у наступ між заграв, Та лід за полу притримав... В війну важку, у час жорстокий, Чому – ума не прикладу – Здалось – не хлопчик кароокий – Неначе мертвий одинокий, Неначе сам я на льоду Лежу забитий, в кризі литій, На тій війні незнаменитій, Забутий хлопчик на льоду.
|