|
Два роки спокою не знала В тривозі, неначе в бою, І це знамено зберігала, Радвладу священну свою. Ховала його в самотині, Без слова, сувора з лиця, Ночами в тривожній годині Міняла місця. А вдень, коли в димній мережі Бійці підійшли до села, Пакунок отой із пожежі Вона принесла. Під стягом тим грізно і гордо Наш полк зупинився, як вал. Червоного Прапора орден Старенькій вручив генерал. Бабуні сивенькій не в звичку Такі зустрічати діла. – Дали б ви мені хоч теличку, І то б я вам вдячна була!
|