|
Батьків і прадідів приміта – Немовби й справдилась вона: Таких пшениць, такого літа Давно чекала вже війна. Колосся силою живою Шуміло глухо вдалині, Було тонула з головою В житах людина на коні. Жита шуміли, як пороги, Схилялись колосом на путь, Що, як то мовиться, з дороги Вужеві нікуди звернуть. В полях врожайних багатющих Були прикмети, – рік хлібів Був роком яблунь зеленющих, І роком трав на луках, пущах, І роком ягід і грибів. Усе, що сік землі вібрало, Її добро, її тепло, В щедроті, в зелені буяло, Пагіння вгору підіймало, Колосся й листя налило. Все квітувало серед літа, Земля вгиналась від зерна... Батьків і прадідів приміта – Немовби справдилась вона: Грім грянув – почалась війна.
|