|
Погріти б руки на вогні, Один сірник був при мені. Була світлицею в снігу Коробочка німа, І він – один на всю тайгу, Запалиш – і нема. Шинеля змерзлася моя, Гуляє снігу курія. Це другу ніч в тайзі стрічай, А їй нема кінця. Ну, сірничок, ти виручай, Не підведи бійця... Долоню ніби хто пригрів, Під нею вогник уцілів. І покрутились черв’ячки – Сучки й сухе сінце, Тріщать, як виспілі стрючки, Стріляють у лице. Із димом радісне тепло Під рукави повзком зайшло. І гріє ноги жар палкий, І що вже ніч мені! Отак буває дорогий Сірник той на війні.
|