|
Ми було ходили всюди В парі з юністю своєю, Називали тебе люди Нареченою моєю. Ми росли удвох, а збоку Виріс інший десь в краю, Заслужив він за півроку Всю сповна любов твою. Він літає без тривоги, Я ж з тобою день при дні. Ти ж про зустріч і про нього Похваляєшся мені. І, твої узявши руки, Чую я – таять вони Тиху ніжність від розлуки, Гордість вірної жони. Вся ти ним живеш і дишеш, В думах з ним, ти не сама. Тут нічого не попишеш Та й писать про що нема. Для подяки е причина, Хоч мені й немилий світ. Видно, гарний він хлопчина, Передай йому привіт. Хай сміливий, хай учений, Хай іще поб’є рекорд, Та нехай же наречену, Скільки може, любить, чорт!
|