|
В путь далеку спорядився, Мчався не помалу, Над селом він покружився, Де зростав ізмалу. Від моторів бивсь відлунок, Як спускався низько, Кинув матері дарунок, Землякам записку. Розвернувся над полями, Над ліси, над хати. Був не був. – Прощайте, мамо! – Здивувалась мати. Он куди синок піднявся! Славно їй і гірко. Не з’явився, не спитався, Полетів до зірки. Він летить на добру славу, Шлях лежить загірно, І ліси під ним, як трави, Стелються покірно. За долини-перекати Зникнув шум грозовий, І біжить малий до хати – Внук білоголовий. Дворик. Сад. Гілки колючі, Стежка зеленава. Тріскотить пропелер в тучі – Дітлахам забава.
|