|
Сам не зміг запам’ятати Цю далеку пісню я. Ну ж бо, слухай, рідна мати, Митрофанівно моя. На платівці без зупинки Пісня плине навкруги, Як ходили на зажинки Десь дівчата на луги. Ти здригнулась, мила госте, Бачу, пісню пізнаєш... Гнеться стебло злоторосте, Ходить жито біля меж. В полі, мамо, сиротливо Гнешся, хліб збираєш свій, Треба всю по горстці ниву Перебрати все одній. Від світань до вечорини, Із серпом в гарячі дні. Несміливий плач дитини Ледве чути на стерні. Ти присіла там, де жала, І при сивім курайцю, Мов забувшись, заспівала Наді мною пісню цю. В полі пил, стежки обкісні, Бідне жито плине в даль. Що ж ти плачеш? Жалко пісні Чи минувшини так жаль? Чи дорослого вже сина, Що не прийде до двора? На столі співа машина, Й плаче матінка стара.
|