|
Мати жала й на гнучку Любувалася дочку. Серп виблискує в долині, В жмені золото зерна, У дівочій жар-хустині Поруч з матір’ю вона. Мати дивиться на неї: – Гарно, доню, жито жнеш, І від матінки своєї Ні на крок не відстаєш. Доня вийде танцювать, Так очей не відірвать. Щічки в жарі мимоволі, Ніжки йдуть, не чуть ходи. – Вся у матір, – кажуть в колі, – Мов дві крапельки води. Рік за роком без сутуги, В праці, в пісні – не одні, Мати й донька, як подруги, Все дружили довгі дні. Тільки мати все бажала, Щоб дочка вперед ішла, Щоб пшеницю краще жала, Краще матері жила. Виїздить дочка від нас Споряджати саме час. Рушничок, нова сорочка Та подушечка своя. – Прощавай, подруго-дочко, Світла радосте моя. Цілувала клопітлива, Проводжала в ранню рань. – Будь учена та щаслива. Ким ти хочеш, тим і стань.
|