|
Спокійний вечір – по-осінньому імлистий, В мереживах дерев не чути спів птахів. Безлюдна вулиця... Останнє жовте листя Уносить вітер у країну вічних снів. Улюблена осінняя пора. На хмарах – із бузку вирують бліки, В калюжах світлих – облаштунки із срібла, І над землею – спокій... Ані крику. Та як брехливо все: і тиша ця, Й м’який полог з тих хмаринок ниток... В обличчя наші пильно дивиться війна Порожніми очами мертвих вікон...
|