|
Так щасливе та незбагненне Усе, що діється зі мною: Кохання й радість нездійсненні Та й не весна тому виною. Світ непривабливий для мене, А іноді, і безпритульний. Рослини сплять і сплять дерева, А я не сплю в полоні суму. То ж, певно, я ні в чим не брешу. Бо все, віршами – тільки правда. Вірши, як швидкий вітер-вершник, Й прибою гомін... В тому й справа. Мої вірши – як нагорода, Висока й вистрадана мною. Тому за все я вдячна Богу... За все, відібране тобою!
|