|
Так, ти мій сон. Ти вигадка моя. Чому ж до мене ходиш кожну мить? Караєш й дивишся у очі так, щодня. Чи свою вигадку не в силах я убить? Я позабула всі твої слова І риси всі твої в роках чекання. Забула все. Та все ж таки жива Та теплота, що назви ще не має. Вона, як спеки рівная струя, В мені живе. Як буть мені другою? І хоч ти, може, й вигадка моя – Моя любов не вигадана мною.
|