|
А знаєш, все іще буде: Вітер з півдня іще подує І весну іще начаклує, І перегорне пам’ять. І зустрітися нас заставить. І мене іще на світанку Губи твої розбудять. Розумієш, все іще буде. В сто кінців утікають рейки, Літаки відлітають у рейси, Кораблі здіймаються з якоря. Пам’ятали б радісне люди, Вірили би люди у чудо – Рідше би люди плакали. Щастя – що воно? Наче птиця: Відпустиш – і не впіймаєш. А в клітці його тримати зовсім нам не годиться. Як важко з ним, уявляєш?
|