|
Биття із серця мойого, Й тепло довірливого тіла... Як мало все ж ти взяв з того, Що я віддать тобі хотіла. А туга є – солодкий мед, І в’ялих черемшин гіркота́, І клич птахів, що йдуть на злет, І хмари тануть у висотах... Невтомлених є шепіт трав, І говір гальки біля річки, Таємний говір, ледь гаркав, Не зрозуміть його без звички. Є захід, міддю може грати, І злива листопаду з неба, Тож, певно, дуже ти багатий, Раз нічого тобі не треба.
|