|
Збагнула я – мені не хтів ти зла, ти навіть чесним був так щиро, без секрету, ти просто виявився із числа людей, що не виходять із бюджету. Не ображайся, не картаю, ні, мені й такий ти дорогий безмежно. Тож ким не був би – любий ти мені. Кохати так кохать – беззастережно. Я стала невеселою... Дарма! І каяття тебе хай не тривожить. Зараджу я собі лише сама, а інший хтось допомогти не зможе. Забудь мене. Із пам’яті зітри. Була – й нема, хреста постав навіки! Душа загоїть біль, що так ятрив. Іще до моря я поїду влітку. Я слухатиму хвилі хлюпіт-біг, як в гуркіт шум її переростає і ...полишає берега поріг, – мов книгу вічності вода гортає. Не згадуй лихом, Не шукай вини в тім, що колись в твоє життя ввірвалась, і не печалься – все моє – мені, Не співчувай так – я не торгувалась!
|