|
Кохання не зректись краси, Воно – життя всього основа. Чекати буду вже без сил, Коли ти з’явишся раптово. Ти прийдеш в ніч, коли вікно Все від хурделиці збіліло, Коли згадаєш, як давно Ми одне одного любили. І так захочеш ти тепла, Що не хотів колись прийняти – Залишиш чергу, що була Із трьох осіб до автомату. Повзтиме, ніби на протест, Трамвай, метро, не знаю, що там... І сніговій все замете, Та знайдеш ти мої ворота. В будинку тиша пробере, Що шурхіт книги вловиш слухом, Коли підійдеш до дверей, Пробігши поверхи щодуху. За це, коханий, все віддам! І віра з почуттям ростиме, Тож і чекати не шкода? Весь день під нашими дверима.
|