|
Любов не кидають в вогонь. Життя ж не завтра обірветься. Забуду жар твоїх долонь – А ти прийдеш, коли не ждеться, Як ляже темна тінь в вікно, Завіє хуртовина біла, Коли згадаєш, як давно Ми душі подихом не гріли. І так захочеш теплоти, Яку не зміг колись прийняти, Що переждать не зможеш ти Ніч, щоби номер мій набрати. Кусати будуть реп’яхи, Шлях гальмуватимуть затори. Сніг замете усі шляхи На дальніх підступах до двору. В будинку буде сум без меж, Хрип чайника і шерех книжки, Коли у двері ти ввійдеш, Пробігши вгору без задишки. Віддати можна все за це. Віра моя є незборима У те, що варто ждать тебе, Вслухатись в звуки за дверима.
|