|
Не відрікайтесь навмання. Кохання – гра з життям азартна. Чекати перестану я, А прийдеш ти, зненацька, завтра. А прийдеш ти, коли темно, І хуртовина скло застлала, Коли згадаєш, як давно Кохання нас не зігрівало. І так захочеш теплоти, Не полюбив яку в ті дати. Сил дочекатись – не знайти – І трьох осіб у автомата. І буде, як на зло, повзти – Трамвай, метро – не знаю, як ти. А сніг – шлях встигне замести На дальніх підступах до хати... А в хаті буде смутку більш, В тиші хрипітиме лічильник, Коли ти в двері подзвониш, Піднявшись – геть перепочинок. За це віддати можна все, І я у це до того вірю, Що важко не чекати це – Весь день підлогу кроком мірю.
|