|
Посміхаюсь, а серце плаче Кожен вечір, у самоті. Я кохаю тебе. І це значить – Я бажаю добра тобі. І це значить, моя відрада, Слів не треба, не треба стрічань, Мого смутку пекучого аду, І не треба моїх страждань. Ні до чого мої тривоги, Є багато в житті тривог. Ні до чого, щоби в дорозі Ми світанки стрічали удвох. Вдалині ось і старість маяче І забути багато пора... Я кохаю тебе. І це значить – Я бажаю тобі добра. Значить, як я тебе покину, Пам’ять з серця подіну я де? Як твої не зігріти руки, Хто той далі тягар понесе? Хто же скаже, моя відрада, Що нам треба, а чого ні, Як нам буть, хто нам дасть пораду, Так потрібну тобі та мені? Нам ніхто про це розкаже, І шлях ні́кому нам вказати, І вузлів ніхто не розв’яже... Хто сказав, що легко кохати?
|