|
Перегорить багаття, перетліє, Холодний попіл забере земля. Ніхто вже нагадати не посміє Про дні страшні безглуздості і зла. Не муками, стражданнями і кров’ю – Утратою, найгіршою з утрат – Ми розплатились братньою любов’ю З тобою, друже, невідомий брат. З тобою, ворог мій, що звуть «товариш», Не раз стрічались, певно, ми тоді, Господь мені рятунком був між згарищ, Таж і тебе він рятував в біді? Обох нас берегла рука Господня, Коли, відчувши смерті тужну мить, Увесь в крові, я відпускав поводдя, А ти, скривавлений, не сподівався жить. Ми щось тоді з тобою загубили, Дивись, щоб зараз нам не загубить. Чи не для того ми тоді вціліли, Щоб разом нам Вітчизну боронить?
|