|
Було все у вогні, в диму, – Ми йшли по Криму від погоні. На жаль, не в пушкінськім Криму Тепер скакали наші коні. В диму війни був весь цей край, Полк поспішав в долину Качи, І залишав Бахчисарай Останнім мій роз’їзд козачий. На південь, бо кінець всьому. У хвилюванні незабутнім, Відвідав я палац в тому Вже запустінні його сумнім. І я побачив древній зал, – Ледь мерехтіла позолота, – Насилу вірші я згадав, В палаці все шукав когось там. Вже нетерпляче вістовий Водив коней навкруг гарему, – Коли і де знов голос твій Мені почудиться Зарема? Прощай, фонтан холодних сліз. Інша сльоза в душі палає – Троянд тобі я не приніс, Тебе навіки покидаю.
|