|
Ранок туманний, на поле безкрає – Сніг із дощем, день у мряці ховається. Несамохіть щось тобі̀ нагадає, Рідне далеке забуте згадається. Кожне промовлене слово – кохання; Погляди спраглі, що серця торкаються, Перші побачення, зустріч остання, Милого голосу звуки згадаються. Миті прощання, той усміх примхливий, Можна згадати ще безліч, сприймаючи Гомін коліс монотонно-рухливий, Думкою в небо високе злітаючи.
|