|
Ранок туманний, на поле безкрає Сніг із дощем, день у мряці ховається, Несамохіть щось тобі нагадає Рідне далеке забуте, згадається. Кожне промовлене слово – кохання: Погляди, спраглі, що серця торкаються, Перші побачення, зустріч остання, Милого голосу звуки згадаються. Миті прощання, той усміх, примхливий, Можна згадати ще безліч, сприймаючи Гомін коліс, монотонно-рухливий, Думкою – в небо високе злітаючи.
|