|
Сонце – одне, а в усі заглядає міста. Сонце – моє. Я нікому його не віддам. Ні на мить, ні на зблиск, ні на погляд. – Нікому. – Повік! Хай би і Всесвіт назавжди у темряві зник! В руки візьму! Не вертітись по колу звелю! Хай собі руки, і губи, і серце спалю! В темряву вічну пірне – у погоню подамсь... Сонце моє! Я нікому тебе не віддам!
|