|
Інакші – з рум’янцем та поглядом світлим, А я все зорію, балакаю з вітром. Не тим – італійським Зефіром капризним – З хорошим, з широким, російським, наскрізним! Інакші всім тілом по тілу блукають, Із вуст пересохлих зітхання ковтають... А я – руки крильми – завмерши стою! Щоб вивітрив душу – могутній – мою! Інакші – о, ніжнії в’яжучі пута! Ні, з нами північний поводиться круто. – Авжеж, не розтанеш! Одна ми – сім’я! Так ніби направду – не дівчина я!
|