Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки –
владні... з сліз дощем.

Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Потребують щастя звіту –
Випадковість, яд?

Всю тебе, в треклятій долі
Пристрасть, бачить Бог! –
Є вимога – зміна ролі,
Випадково... двох?

Ще скажу необережно:
– Слухай, не спіши,
Це твоя душа безмежно –
Поперек душі.

Так, тобі скажу – з мрій трунку,
Бажано, ти знай
– Губи дав для поцілунку
Ангел юний. Рай

– Погляд... Погляду – гріх зливи,
Сонце... «голубе»!
Не зустрів, лише щасливий,
На біду... Тебе.
Віктор Харламов2017