Як весело були з сніжинками
Ваш сірий, мій – що соболь, блиск,
Хутра; різдвяному ще, ринку ми,
Стрічок шукали щастя зиск...

 
 
 
 
 
Рудим, вітрилом, одяг до смаку,
Ганчір’я, нам збували вщент...
Москви панянки знали хіть таку
Що дивно дурням, крий момент...

У час, коли народ розходиться,
Нам до собору, зась... не йти;
Де старовинна Богородиця
Зупинить погляд – біль мети...

О, це обличчя поляд з мурами,
Не благостний веде засів...
Кіоту з круглими амурами
Єлисаветинських часів.

Як руку Ви мою залишили,
Сказавши: «О, все буде так!»
Та обережно тіла тішили
Свічник, що жовту квітку... – мак...

– З опаловим кільцем забута, ні,
Рука – уся не від щедрот!
Ікону обіцяла Вам, мені
Сьогодні ж вкрасти; хоч ківот!

Готель у монастирськім омуті
– Гул дзвін та захід сонця, ось –
Блаженні, як чорниці, з дзвону, ті...
– Ми гримнули, москальським, щось.

Як Вам – гарнішати до старості –
Клялася я, – кидала сіль;
Як тричі – Ви у люті благості! –
Червоним королем, в дій біль.

Як голову мою стискали Ви,
У млості кожен завиток,
Як брошечка з емалі хисту мли,
Губ холодила, мрій ляльок.

Секунд любові трунку хлопця, чом
Щокою, пестила... Бог зна...
Ви у мені кохали хлопця ром,
Вам до вподоби, я – весна.
Віктор Харламов2024