|
Ви так забудько, як і незабутній. А ще – на посмішку Ви схожі Вашу! – Сказати ще? – Ви злота ранку кращий! Сказати ще? – Один у світі сутнім! Кохання війська бранець юнолітній, Руки Челліні дивовижна чаша. Дозвольте, друже, я Вам старовинно Скажу любов, що найніжніша в світі. Я Вас люблю. – Крізь комин стогне вітер. Застигла, дивлячись на жар коминний: – Я Вас люблю. Моя любов невинна. Я говорю Вам, як маленькі діти. Минеться, друже! Руки скроні стисли? – Життя розтисне! – Бранець юнолітній, Любов відпустить Вас, та – у майбутнім Крилатий голос мій словами зблисне – Про те, що на землі були колись ми, І Ви – забудько, як і незабутній.
|