|
Писала я – уперше на віку – І на листочках віял пожовтілих, І песнем на вікні, і на піску, І ковзанами по крижинах білих, І на деревах – мало не до згуби... І врешті ще – читайте за потреби – Що любий ти! Ти – любий! Любий! Любий! Веселкою я розписала небо. Як я жадала, щоби кожен цвів Повік отут! Заніжений перстами! А потім я, схилившися на стіл, Ім’я твоє ховала під хрестами... Та ти, в руці продажного писаки Затиснуте! Ти, що мені так серце жалиш! Під перснем ти! Не продане за знаки! І ти – вцілієш на скрижалях!
|