|
Слабшає після безсонної ночі тіло, милим стає воно й не своїм, – нічиїм, а у повільних жилах ще ниють стріли, і посміхаєшся людям, як серафим. Слабшають після безсонної ночі руки, і вже байдужі і друзі, і вороги. Ціла веселка в кожнім раптовім звуці, й пахне мороз Флоренцієй навкруги. Ніжно світліють губи, і тінь золоче біля запалих глаз. Це безсонна ніч лик запалила світлий, – й від тої ночі очі лише темнішають в нас одні.
|