|
Діти – ніжний погляд оченят блискучих, ніжок пустотливих по паркету стук, діти – ніби сонце у похмурих тучах, цілий світ гіпотез радісних наук. Це одвічний безлад в золоті кілечок, слів ласкавих шепіт ніби у півсні, це картинки мирні пташок і овечок, що в дитячій спальні висять на стіні. Діти – це як вечір, вечір на дивані, крізь вікно, в тумані, відблиск ліхтарів, мирний голос казки про царя Салтана, про сестер-русалок з річок та морів. Діти – відпочинок від турбот буденних, спілкування з Богом, світ таємних мрій, загадки грайливі, ніжні та натхненні, й відповідь на кожну є у ній самій!
|