|
Я книгу цю припоручаю вітру, Зустрічним журавлям. Давним-давно – перекричать розлуку – Зірвала голос я. Я книгу цю, як пляшку в хвилі вільні, Метаю в вир війн. Мандрує хай вона – на свято свічка – Ось так: у руки з рук. О вітре, вітре, ти мій свідку вірний, До милих донеси: Щоночі в сні я з Півночі верстаю Шлях у Південний край.
|