|
Дві руки, що легко зложені На дитячу світлу голову! По одній було на кожну з них – Дві голівки подаровані. Але обома – затиснула – До нестями – як могла! – Старшу з темряви я висмикнула – Меншої не зберегла. Дві руки, щоб пестить-гладити Ніжних двох голівок сяйва. Дві руки – і ось одна із них В ніч гірку лишилась зайва. На тоненькій шийці – схилена – Мов кульбабка на стеблі! Зовсім ще не зрозуміла я, Що дитя моє в землі.
|