|
Ви, у шинелях посивіли, Окрилені, мов паруси; Вік шпори весело дзвеніли І голоси. Очей сміливих діаманти На серці карбували слід, Чарівники мої і франти Минулих літ. Одним жестокосердям волі, Ви брали серце і скалу, Царі на кожнім браннім полі І на балу. Вас янголи хранять господні Та серце матінки. Мрій ери Ви, хлопці-малюки... Сьогодні, Ви – офіцери. У незбагненній досі долі Життя пройшло... Був оберіг... Та ваші кучері не в полі Засипав сніг. Три сотні переможуть троє, Лиш мертвий не вставав з землі... Були Ви діти і герої, Ви, все змогли. Так, зовсім необачно юні, Ви, йшли всіх ворогів здолати, Вас, золотава ще фортуна, Вела, як мати. Перемагали і любили Жінок кохали, хміль життя... Все ж весело пішли – щосили, У небуття.
|